Цибуля ведмежа
Наименование: Цибуля ведмежа
Allium ursinum L.
Родина Цибулинні — Alliaceae, або Лілійні — Liliaceae
Як виглядає? Багаторічна рослина 15—30 см заввишки. Підземна частина її утворює цибулину, з різким характерним запахом леткої олії, яка містить сірку — аліцин. Стебло знизу обкутане гладенькими фіолетовими піхвами листків. Листків 2—3, їхня гладенька пластинка ланцетна або еліптична, 10—20 см завдовжки й 2—3 см завширшки, з коротким черешком. Суцвіття — кулястий, досить рясний багатоквітковий зонтик. Листки оцвітини біло-зелені, іноді рожеві. Цвіте у червні — липні.
Де росте? В тінистих, вогких листяних лісах, біля струмків, по низинних місцях. Поширена в Карпатах, спорадично на Поліссі, в Лісостепу й у північно-східній частині Степу (Сумська область, Охтирка; околиці Харкова, Люботина, Змієва).
Що й коли збирають? Листки — в травні, цибулини (головки) — восени.
Коли застосовують? Свіжі листки — як протицинготний засіб, особливо при нестравності, браку апетиту, проносах. В краплях застосовують при атеросклерозі і для очищення крові при фурункулах, висипах на тілі, для поліпшення перистальтики кишок. Для цього настоюють листки цибулі ведмежої протягом 14 днів на півлітра міцної горілки і вживають по 10 крапель на воді по кілька разів на день.
Подібно діють цибуля городня (Allium сера L.) і часник посівний, у яких, крім антибіотика аліцину, найдено ще вітамін В і С, йод, кверцетин, дві речовини, які сприятливо впливають на роботу серця, ферменти, цукор, інулін, слиз, пектини, глікокініни; летку олію, що є сечогінним і відхаркувальним засобом.
Вдихання пари з суміші потовчених головок посівною часнику і цибулі городньої швидко виліковує нежить; лікує ангіни, полегшує приступи коклюшу.
Цибуля городня — засіб сечогінний, вітамінний (гичка), бактерицидний, фітонцидний, косметичний (свіжий сік застосовують проти веснянок, вугрів, бородавок, для посилення росту волосся), для збудження апетиту, відхаркувальний, протизапальний, проти-геморойний, болезаспокійливий, ранозагоювальний, що посилює статеву функцію і потяг (спонукає вироблення сперми та прискорює менструацію у жінок), поліпшує роботу серця при атеросклерозі і загальне самопочуття. Вживають для поліпшення травлення (при атонії кишок, при спастичних колітах), при хворобах органів дихання, печінки (цироз), ревматизмі, сечокам'яній хворобі, при шкірних хворобах (грибок), трихомонадному кольпіті.
Леткі антибіотики — фітонциди — посівного часнику (Allium sativum L.) вбивають різні мікроби: бактерії тифу і паратифів, холерні вібріони, дифтерійну паличку, стафілококів і стрептококів, затримують ріст туберкульозної палички. Гнійні рани і такі, що погано гояться, лишаї на шкірі, псоріаз, бородавки, опухи після укусів комах лікують компресами з потовчених свіжих головок ведмежої цибулі і посівного часнику. Водні екстракти часинку уничтожають протоїнази злоякісних пухлин, чим пояснюється той факт, що серед тих, хто вживає в їжу багато часнику, рак зустрічається значно рідше.
Доведено, що частина мікробів згодом пристосовується до загальновживаних антибіотиків: пеніциліну, стрептоміцину, левоміцетину та інших і стійкість їх до цих антибіотиків з року в рік зростає. Проте природні антибіотики, наприклад цибулі, часнику, звіробою, моху ісландського, евкаліптової олії, не подавляючи корисних мікробів (біфідобактерій) у шлунково-кишковому тракті, як тисячі років тому назад, знищують шкідливі мікроби, і підвищено! їх стійкості до природних антибіотиків не помічено.
Вживання водного настою і спиртової настоянки (10:4) головок часнику посівного — до 30 крапель тричі на день всередину— лікує дизентерію, гепатити, хронічні запори, здуття. Часник знижує кров'яний тиск, зміцнює силу серцевих скорочень, уповільнює пульс, збільшує сечовиділення. Вживання його загострює апетит, збільшує секреторну дію залоз стравоходу, поліпшуючи травлення, і збуджує дію статевих залоз. Вживати часник забороняють хворим на епілепсію, вагітним жінкам і при запаленні нирок. При склерозі корисний сніданок, що складається з 1 склянки чаю, настояного на суничних або ожинових сушених листках, скибки хліба простого помелу із маслом, з товченим зубцем часнику і свіжим тертим коренем селери запашної.
Свіжі подрібнені головки вживають для лікування трихомонадних кольпітів у жінок (вкладають тампони у піхву на кілька ночей підряд). При болісних мозолях прикладають на ніч м'якуш потовченого зубця часнику, змішаного зі спорошкованою крейдою і внутрішнім салом. Мозоля не треба зривати, він повинен відпасти через кілька прикладань сам. Чотири-шестигсдинний настій 2 товчених головок часнику на 1 склянку молока (тільки-но під корови) вживають для протиглистяних клізм, особливо щоб вивести гостриків.
Щоб позбутись неприємного запаху з рота, треба пожувати трохи свіжого кореня петрушки або аїру тростинового (навіть сухого).
А також зверніть увагу на статті Лук репчатый, Чеснок посевной
