Тирлич жовтий - горечавка жёлтая
Наименование: Тирлич жовтий - горечавка жёлтая
Багаторічна трав'яниста гола рослина родини тирличевих. Стебло прямостояче, просте, 50—120 см заввишки. Листки супротивні, еліптичні або широкоеліптичні, цілокраї, до 30 см завдовжки і до 15 см завширшки, з 5—7 поздовжніми жилками; нижні листки короткочерешкові, верхні — сидячі, напівстеблообгортні. Квітки правильні, двостатеві, на довгих ніжках, зібрані в пазушні напівзонтики по 3—11 квіток; чашечка плівчаста, коричнювато-жовтувата, дво-, п'ятизубчаста, з одного боку майже до основи надрізана; віночок колесовидний, гилико розщеплений, 6—7 см завдовжки, жовтий, з коротенькою трубочкою і 5—6 вузьколанцетними, загостреними, в кілька разів довшими за трубочку лопатями. Плід — видовжена коробочка. Цвіте з червня до серпня.
Поширення. Тирлич жовтий — дуже рідкісна, зникаюча рослина. Росте в Карпатах на полонинах, у заростях криволісся з вільхи зеленої. Занесена до Червоної книги України. Заслуговує на увагу позитивний досвід ботанічних садів по введенню тирличу в культуру.
Заготівля і зберігання. Для виготовлення ліків використовують коріння тирличу (Radix Gentianae), яке заготовляють рано навесні або восени, викопуючи рослини віком не менше як 4 роки (на плантаціях коріння тирличу викопують на п'ятому або шостому році культури). З зібраної сировини обтрушують землю, звільняють її від стебел, миють у холодній воді, ріжуть на куски завдовжки 15 см, при необхідності розщеплюють навпіл і сушать на сонці, а при несприятливих погодних умовах — у теплому приміщенні або в сушарці при температурі 50—60°. Сушити сировину треба якомога швидше, бо при повільному сушінні (ферментації) відбувається трансформація гірких глікозидів, і сировина втрачає свої лікувальні властивості. Готову сировину зберігають у сухих прохолодних приміщеннях з доброю вентиляцією. Строк придатності — 5 років.
Хімічний склад. Коріння тирличу містить гіркі глікозиди (генціопікрин, амарогентин), жовтий барвник гентизин, алкалоїди, трисахарид генціанозу, дисахарид генціобіозу, жирну олію, смолисті й пектинові речовини та аскорбінову кислоту.
Фармакологічні властивості і використання. Препарати тирличу жовтого поліпшують функціональну діяльність травних органів (збуджують апетит, стимулюють секрецію шлункових залоз, дещо посилюють моторику травного каналу), мають протизапальні й антисептичні властивості, виявляють глистогінну дію на Тохосаrа canis. Еспериментальними дослідженнями встановлено й жовчогінну та жовчотворну властивості продуктів тирличу, їхню здатність підсилювати скорочення серця. Особливо ефективним є застосування тирличу жовтого при порушеннях травлення, що супроводяться відсутністю апетиту, ахілією й диспепсичними явищами, та при анемії й золотусі. Крім того, тирлич жовтий є ефективним загальнозміцнювальним засобом для реконвалесцентних хворих. У народній медицині тирлич жовтий вживають для загального зміцнення організму, стимулювання діяльності печінки і жовчного міхура, при блідій немочі у недостатньо розвинених дівчат, при цинзі й артриті різного походження, хворобах селезінки, жовтяниці, печії, відригуванні й катарі шлунка, від метеоризму, дизентерії та запорів і як жарознижувальний засіб при простудних захворюваннях органів дихання та як засіб, що сприяє довголіттю. Часто тирлич жовтий застосовують у комбінації з іншими лікарськими рослинами, що поліпшують травлення. При зовнішньому застосуванні продукти тирличу є ефективним засобом при смердючому потінні ніг, сприяють загоюванню гнійних ран.
Лікарські форми і застосування.
Внутрішньо — відвар коріння (10 г, або 1 столова ложка сировини на 200 мл окропу) по 1 столовій ложці 3 рази на день за 30—40 хвилин до їди;
настій коріння (половину чайної ложки сировини настоюють 8 годин на 400 мл холодної кип'яченої води, проціджують) по півсклянки 3—4 рази на день за 30—60 хвилин до їди;
3 чайні ложки суміші (порівну) коріння тирличу жовтого, трави деревію звичайного і золототисячника малого заливають 3 склянками холодної води, кип'ятять 10 хвилин і одержаний відвар випивають протягом дня при відсутності апетиту, при хлорозі, гастриті, ахілії шлунка, спастичному коліті та діареї;
столову ложку суміші коріння тирличу жовтого, трави звіробою звичайного, грициків звичайних та перстачу гусячого, взятих у співвідношенні 1:1:3:3, настоюють 20 хвилин на 250 мл окропу і п'ють по 2—3 склянки на день при нецукровому діабеті.
Зовнішньо — гнійні рани обмивають відваром коріння (готують, як у попередньому прописі) або посипають порошком з коріння тирличу жовтого, змішаним порівну з порошком квіток ромашки лікарсько);
ножні ванни у гарячому відварі (5 столових ложок суміші коріння тирличу жовтого і кори дуба звичайного, взятих у співвідношенні 1:3, на 1 л окропу) приймають щодня перед сном при смердючому потінні ніг.
Треба пам'ятати, що великі дози тирличу жовтого можуть спричинювати блювання і погіршання діяльності травних органів.
