Солодець голий (локриця, солодка )
Наименование: Солодець голий (локриця, солодка )
Glycyrrhiza glabra L.
Родина Бобові — Fabaceae
Як виглядає? Багаторічна трав'яниста рослина 50—100 см заввишки, що має могутню кореневу систему. Листки її чергові, складні, непарноперисті, з 11—15 яйцеподібно-ланцетними листочками, квітки метеликові, блідо-фіолетові, зібрані у густу пазушну волоть. Плоди — шкірясті бурі боби. Цвіте у червні — серпні.
Де росте? В степовій зоні по солончаках, понад берегами степових рік, на приморських схилах, зрідка в Криму. Інколи утворює суцільні зарості.
Що й коли збирають? Корені восени або рано навесні, зрідка літом. Очистивши їх ретельно від кори, до жовтого шару, сушать на горищі або в сушарнях.
Коли застосовують? Корені солодцю містять у собі глікозиди ліквіритин гліциризин (нудно-солодкий на смак), глюкозу, пектини, крохмаль, гіркоту, віск, аспарагін, солі кальцію, калію, магнію та сліди леткої олії. Застосовують як відхаркувальний (особливо при бронхіальній астмі у дітей), дещо сечогінний, обво-лікальний, трохи проносний засіб при запорах, геморої, виразці шлунка. Є протиотрутою при отруєнні грибами. Поліпшує смак ліків (гліциризин у 150 разів солодший за цукор), діє кортизоно-подібно, впливає сприятливо на обмін речовин і при хворобі Аддісона.
Кортизоноподібно діють також плоди інжиру (смоківниці — Ficus carica L.— з родини шовковицевих (Могасеае), кущоподібні деревця якого розводять у садах і парках Південного Криму, а на решті території України — у горщиках і діжках. У висушених плодах (фігах) містяться цукри (глюкоза, фруктоза — 60—70%), пектини (6%), жири (1,3%), білки (6%), а також залізо, кальцій, органічні кислоти. Зварені на молоці фіги застосовують при захворюваннях дихальних шляхів, проти запорів; у вигляді примочок для пом'якшення наривів. Протипоказаний інжир при сечокислому діатезі.
При хрипоті смокчуть локричний корінь. При коклюші п'ють відвар кореня у молоці. При виразці шлунка беруть 1 столову ложку суміші кореня солодцю, кореня алтеї, кореня живокосту лікарського, трави чистотілу звичайного в співвідношенні 2:2:2:1 на 1 склянку води, варять 15 хвилин. Випивають 2— З склянки на день. М. І. Соломченко рекомендує для лікування виразкової хвороби шлунка 60% настоянку сирого кореня солодцю голого на горілці —3—4 чайні ложки на день в 100 мл води, перед їдою, протягом 2 місяців.
При запорах як наслідку атонії кишок беруть 2 чайні ложки суміші локричного кореня (солодцю), кори крушини ламкої, плодів фенхелю, кореня алтеї і нетовченого лляного насіння в співвідношенні 3:3:3:6:6 на 1 склянку окропу, настоюють 2 години й випивають на ніч, щоб підтримати регулярне випорожнення кишок.
При хворобах нирок 1 столову ложку суміші кореня локриці, березових бруньок, листків мучниці в співвідношенні 10:8:5 заливають 1 склянкою окропу; напарюють 10 хвилин і п'ють по 2— З склянки на день. Враховуючи те, що глікозид гліциризин є джерелом глюкуронової кислоти, якою організм знешкоджує різні отрути (в тому числі токсини правцю), локрицю вживають при жовчних каменях і хворобах печінки Для цього беруть 1 столову ложку суміші кореня солодцю голого, кори крушини і трави чистотілу в співвідношенні 5:1:2 на 1 склянку окропу і варять 10 хвилин. П'ють по 2—3 склянки на день.
При хворобах печінки, нирок, кишок, також для полоскання рота при запаленнях горла на 300 мл окропу беруть 3 столові ложки локричного кореня і 2 столові ложки (з верхом) листків шавлії, напарюють 10 хвилин і п'ють по 2—3 склянки на день або полощуть цим напаром рот, горло.
Екстракт солодцю заспокоює болі, але треба пам'ятати, що гліциризин може порушити електролітно-водну рівновагу і призвести до виникнення набряків. Понижується також при цьому вміст авітаміну С у надниркових залозах.
