Наименование: Розмарин справжній - розмарин лекарственный

Розмарин справжній (Rosmarinus officinalis);розмарин лікарський; розмарин лекарственный

Невеликий (60—120 см заввишки) вічнозелений кущик родини гу­боцвітих. Стебла дерев'янисті, галузисті, з чотиригранними пря­мими, в ранньому віці опушени­ми гілками. Листки супротивні, сидячі, лінійні, шкірясті, ціло­краї, з загнутими донизу краями, зверху темно-зелені, майже голі, зісподу — білуваті від густого опушення. Квітки двостатеві, не­правильні, зібрані по 5—10 у гро­новидні суцвіття на вкорочених гілочках. Віночок синьо-фіоле­товий, іноді білий, двогубий, з висунутою з чашечки трубоч­кою; верхня губа пряма, виїм­часта, нижня — трилопатева, з відігнутою зубчастою середньою і довгастими боковими лопатями. Плід складається з чотирьох однонасінних горішковидних ча­сток. Цвіте у березні — травні.

Поширення. Розмарин справжній походить з Середземномор'я. На території України, переважно в Криму, його вирощують як рос­лину ефіроолійну, а також з де­коративною метою.

Заготівля і зберігання. Для ме­дичних потреб використовують листя розмарину (Folia Rosmarini officinalis). Безпосередньо перед цвітінням або під час цвітіння рослини зрізують молоді пагони і сушать, розстеливши тонким шаром, у добре провітрюваному приміщенні або під укриттям на вільному повітрі. Коли сиро­вина висохне, листя відокремлю­ють від стеблових частин і збе­рігають у добре закритих банках або бляшанках. Щоб полегши­ти відокремлення листя, сирови­ну перед обшморгуванням вино­сять на 1—2 години на сонце. Штучне сушіння проводять при температурі 35—40°. Сухого лис­тя виходить 20%. Із свіжого листя виробляють розмаринову ефірну олію (Oleum Rosmarini).

Рослина офіцинальна в багатьох європейських країнах.

Хімічний склад. Листя розмари­ну містить до 2,5% ефірної олії, 0,5% суми алкалоїдів (у тому числі розмарицин), гіркоту пікросальвін (1,2%), дубильні речо­вини (5—8%), флавони, В-ситостерин, амірин, бетулін, холін, смолисті речовини, віск, нікотинамід, нікотинову, урсолову, розмаринову, гліколеву і кавову кислоти та мінеральні речовини (до 10%). У складі ефірної олії є пінени (30%), камфен (20%), цинеол (10%), борнеол (10—1%), камфора (7%), каріофілен (до 8%), борнілацетат (2%), лимонен, мірцен, пулегон, мен­тон, Ізоментон, цимол, терпінеол, ментол та інші речовини.

Фармакологічні властивості і ви­користання. Препарати розмари­ну справжнього знімають спазми гладенької мускулатури травно­го тракту, жовчних і сечовивід­них шляхів та периферичних кровоносних судин (як наслідок відбувається невелике збільшен­ня виділення сечі, слабке зни­ження артеріального тиску, по­ліпшення відтоку жовчі), поси­люють жовчотворну функцію пе­чінки, активізують виділення шлункового соку, виявляють то­нізуючу дію (підтверджено клі­нічно на видужуючих хворих, які перенесли виснажливі за­хворювання й тяжкі хірургічні операції, та на людях похилого віку з порушенням мозкового кровообігу і старечими змінами серця), сприяють збільшенню мо­лока у жінок, які годують груд­дю, мають еменагогічні власти­вості (відновлюють звичайний пе­ребіг місячних, усувають хвороб­ливі явища, які супроводили їх раніше). Прописувати їх особли­во доречно при спазмах жовчних і сечовивідних шляхів, спастич­ному коліті, атонічній диспепсії, загальному занепаді сил, фізич­ній та розумовій перевтомі, серцевих неврозах, порушеннях менструального    циклу   та при нервових розладах у клімакте­ричному періоді. Позитивний те­рапевтичний ефект спостеріга­ється й при безсонні, істерії, неврастенії, епілепсії, мігрені, за­памороченні, вегетативній дис­тонії, гіпертонії, імпотенції, ме­теоризмі, астмі, хронічному брон­хіті та грипі. При зовнішньому застосуванні настій листя роз­марину вважається добрим засо­бом для лікування запалень ро­тової порожнини і зіву (поло­скання), для гоєння ран і фурун­кулів (компреси), від облисіння (втирають у волосисту частину голови), при невритах і простуд­них захворюваннях (ванни), при білях у жінок (спринцювання). Розмаринову ефірну олію вико­ристовують для розтирань при ревматизмі. Розмарин входить до складу ряду зарубіжних комбі­нованих продуктів (балсофлетол, болдофлорин, депуратум, дивінал, долопакс, лікоактин, пе­ру бор, ромаринекс, артродинат, фітодолор, роймекс, тогал, дракодермалін, ровалінд, кардалеп, долексамед, динпресан та ін.). Слід пам'ятати, що вагітним жін­кам розмарин протипоказаний (діє абортивно). При передозу­ванні продукти розмарину спри­чиняють блювання, гастроенте­рит, ожиріння печінки, подраз­нення нирок з альбумінурією, лейкоцитоз, маткову кровотечу і навіть смерть внаслідок набря­ку легень.

Лікарські форми і застосування.

Внутрішньо — настій листя (1 сто­лова ложка сировини на 400 мл окро­пу, настоюють 2 години, проціджу­ють) по півсклянки 3 рази на день до їди;

настій листя на вині (40 г сировини на 1 л білого вина, настою­ють 2 доби) по 1 столовій ложці до їди для відновлення і покращення зору.

Зовнішньо — полоскання, компре­си і спринцювання настоєм (готують, як у попередньому прописі); розти­рання розчином розмаринової ефірної олії (розводять спиртом у співвідно­шенні 2:100);

1—2 столові ложки су­міші листя розмарину справжнього, квіток ромашки лікарської і дивини густоквіткової, взятих у співвідно­шенні 1:2:2, варять 30 хвилин у 500 мл води, охолоджують, проціджують і застосовують для ванночок і компре­сів при гнійному запаленні пальця (панарицій);

200—300 г листя розма­рину заливають 2— 3 л окропу, настою­ють 15 хвилин і одержаний настій додають до повної ванни (температура води 32—40°, тривалість процедури — до 30 хвилин; на ніч не приймати, не сприяє засинанню);

200 г суміші (порівну) листя розмарину справж­нього і шавлії лікарської, трави поли­ну гіркого та квіток бузини чорної варять 20 хвилин у 10 л води і одер­жаний відвар додають до повної ван­ни, що має тонізуючі властивості (температура води 34—36°, тривалість процедури — 10 хвилин; на ніч не приймати, не сприяє засинанню!).