Лавр благородний - лавр благородный
Наименование: Лавр благородний - лавр благородный
Невисоке (8—10 м заввишки) вічнозелене дводомне дерево або кущ родини лаврових. Має густу пірамідальну крону; кора бура, гладенька. Листки чергові прості, короткочерешкові, шкірясті, ланцетні, цілокраї, загострені. Квітки одностатеві, дрібні, білі, в 4—6-квіткових зонтиковидних суцвіттях, розміщених по 1—3 в пазухах листків; оцвітина чотирилиста. Плід — синьо-чорна, однонасінна кістянко. Цвіте у квітні. Плоди достигають у жовтні — листопаді.
Поширення. Лавр благородний розводять у Південному Криму як ефіроолійну, пряну і декоративну рослину.
Заготівля і зберігання. Для лікарських потреб використовують листя (Folia Lauri) і зрілі плоди (Fructus Lauri). Листя збирають у зимовий період (з середини листопада до середини лютого), зрізуючи ножами або секаторами тоненькі облистнені гілочки, і сушать під укриттям на вільному повітрі або в добре провітрюваних приміщеннях. Зберігати лавровий лист треба в щільно закритих банках, бо його запах нерідко спричинює головний біль. Плоди збирають у жовтні — листопаді, пров'ялюють на сонці й сушать при температурі, не вищій за 40°. Плоди лавра входили в першу Державну фармакопею СРСР.
Хімічний склад. Листя рослини містить ефірну олію (0,5—4,5%), катехіни (1,62—2,54%), флавоноїди (рутин, кемпферол, кверцетин), антоціани, сесквітерпенові лактони. До складу ефірної олії входять камфен, карвон, лимонен, мірцен, а-пінен, В-пінен, сабінен, а-феландрен, В-феландрен, терпінолен, терпінілформіат, евгенол, метилевгенол, ацетилевгенол, ліналоол, п-цимол, 1,8-цинеол, а-терпінеол, терпіненол. Плоди лавра містять ефірну (3,9—4,1%) і жирну (26,3—44%) олію, дубильні речовини та інші сполуки. У складі ефірної олії плодів є цинеол, а-пінен, В-піненцитраль, корична кислота й її ефіри, вільні спирти, феноли, сесквітерпени тощо.
Фармакологічні властивості і використання. Галенові продукти з листя рослини приймають усередину при діабеті (гіпоглікемічні властивості), псоріазі й малярії. Настоєм сухого листя на олії натирають болючі місця при артритах, міозитах і невралгіях. Використовують листя і як приправу до страв. Раніше з плодів лавра добували жирну олію (Oleum Lauri), яку використовували як відтяжний засіб при ревматизмі, паралічах і простудних захворюваннях та для лікування корости. У домашніх умовах виготовляють мазь з листя лавра і хвої ялівцю звичайного, яку використовують як заспокійливий і знеболюючий засіб при ревматичних і простудних болях і судомах. У зелених насадженнях Криму лавр виконує естетичну, санітарну й гігієнічну функції, збагачує повітря біологічно активними речовинами, здатними знезаражувати повітря від шкідливих мікроорганізмів. Експериментальними спостереженнями встановлено, що леткі фітонциди рослини пригноблюють розвиток мікобактерій — збудників туберкульозу. Поєднання декоративних якостей з антимікробною активністю летких виділень робить лавр благородний невід'ємною належністю зелених насаджень курортної зони Криму.
Лікарські форми і застосування.
Внутрішньо —настій листя (10 листків заливають трьома склянками окропу, настоюють 2—3 години) по півсклянки 3 рази на день при діабеті;
20 сухих листків заливають двома склянками окропу, кип'ятять 10 хвилин, проціджують і випивають протягом дня за 3 рази при псоріазі (курс лікування — 5—7 днів).
Зовнішньо — настій листя на соняшниковій олії (30 г сировини на 200 г олії, настоюють 10 днів) та мазь (порошок з листя і хвої ялівцю звичайного змішують з вершковим маслом у співвідношенні 6:1:12 і розтирають) для втирання.
