Кремена біла - белокопытник белый
Наименование: Кремена біла - белокопытник белый
Багаторічна трав'яниста рослина родини айстрових (складноцвітих). Має м'ясисте рівномірно потовщене кореневище. Стебло квітконосне, тонке, біло-повстисто-волосисте, 30—60 см заввишки, з лусковидними, видовжено яйцевидними, по краях і у верхній частині павутинисто-білоповстистими загостреними листками. Прикореневі листки округло-серцевидні, великозубчасті, зісподу — білуваті, м'яко-клочкувасто-повстисті. Квітки трубчасті, жовтаво-білі, в кошиках, що утворюють нещільне, на початку цвітіння майже щитковидне, пізніше — колосовидно-волотисте суцвіття. Плід — сім'янка. Цвіте у квітні — травні.
Поширення. Трапляється в Карпатах, на Закарпатті й Прикарпатті по вологих лісах і ярах, по берегах річок і озер.
Заготівля і зберігання. Для виготовлення ліків використовують листя (Folia Petasitis officinalis) і кореневища (Rhizoma PetaSitis officinalis). Листя збирають у червні — липні, до появи на ньому іржавих плям, зрізаючи листкові пластинки без черешків. Сушать під наметом або на горищі до тих пір, поки не стануть ламкими найтовстіші жилки пластинки. Сухої сировини виходить 14—15%. Строк придатності — 3 роки. Кореневища копають восени. Їх миють і сушать на відкритому місці, під наметом або в теплих приміщеннях. Сухої сировини виходить 20%. Аптеки сировину не відпускають.
Рослина неофіцинальна.
Хімічний склад. Кореневища містять тритерпенові сапоніни (6,7—7,6%), дубильні речовини (понад 5%), ефірну олію (0,1—0,18%), сліди алкалоїдів, флавоноїди (0,23—0,34%), смолисті речовини, петазол, петазин, інулін і значну кількість марганцю. У листках є такі самі речовини, але в менших кількостях. Натомість флавоноїдів у надземній частині (особливо в суцвіттях) майже вдвоє більше.
Фармакологічні властивості і використання. Експериментально доведено, що продукти з кореневищ Кремени білої виявляють спазмолітичну дію. Листя рослини входить до складу суміші для приготування мікстури за прописом М. Н. Здренко, яку використовують при лікуванні папіломатозу сечового міхура й анацидних гастритів. У народній медицині настій листя або відвар кореневищ вживають при сухому кашлі як відхаркувальний засіб, при виразковій хворобі шлунка і дванадцятипалої кишки, нервових спазмах, задишці, істеричних припадках, метеоризмі та при запорах. Зовнішньо свіже листя використовують для загоювання ран і зменшення набряків, припарки з листя — для зменшення подагричного й ревматичного болю.
Лікарські форми і застосування.
Внутрішньо — настій листя (2 чайні ложки листя на 200 мл окропу) по 1 столовій ложці 3 рази на день;
відвар кореневищ (1 чайна ложка сировини на 200 мл окропу) п'ють по 2 склянки на день, ковтками;
відвар кореневищ (2 чайні ложки кореневищ на 200 мл відвару ячмінних або перлових крупів, кип'ятять 10 хв. на малому вогні) п'ють з медом по 1 столовій ложці 3 рази на день;
суміш кореневищ Кремени білої (25 г) і пирію повзучого (20 г), трави вероніки лікарської (20 г) і фіалки триколірної (30 г) готують як настій (2 столові ложки суміші на 1 л окропу, кип'ятять 15 хв.) і п'ють після їди при подагрі;
відвар кореневищ Кремени білої (25 г кореневищ на 1 л окропу) п'ють теплим по чверті склянки 3 рази на день протягом 2—6 місяців при виразковій хворобі.
Зовнішньо — припарки з свіжого або сухого листя.
Не рекомендується заготовляти листя Кремени білої для приготування мікстури за прописом М. Н. Здренко.
